1-а СамуїловаРозділ 9 |
1 |
2 І був у нього син, а ім'я́ йому Сау́л, молодий та гарний. І з Ізраїлевих синів не було ніко́го вродливі́шого за нього, — цілою головою він був вищий від кожного з усього наро́ду. |
3 І пропа́ли були Кі́шові, Сау́ловому ба́тькові, осли́ці. І сказав Кіш до свого сина Саула: „Візьми з собою одно́го із слуг, і встань, — іди, пошукай ослиці!“ |
4 І він перейшов Єфре́мові го́ри, і перейшов край Шаліша, — та не знайшли. І перейшли вони край Шеаліму, — та нема. І перейшов він край Веніяминів, та не знайшли. |
5 Увійшли вони до кра́ю Цуф, і Саул сказав до свого слуги, що з ним: „Давай верні́мося, щоб не занеха́в ба́тько осли́ць, та не став жури́тися за нами!“ |
6 А той відказав йому: „Ось у цьому місті є чоловік Божий, а той чоловік шанований. Усе, що він говорить, конче спра́вджується. Тепер сході́мо туди, — може він покаже нам нашу дорогу, що нею ми пішли б“. |
7 І сказав Саул до свого слуги: „Ось ми пі́демо, — та що́ ми принесе́мо цьому чоловікові? Бо хліб вийшов із наших торб, а подару́нка нема, щоб прине́сти Божому чоловікові. Що́ ми маємо?“ |
8 А той слуга далі відповідав Саулові та й сказав: „Ось у руці моїй знахо́диться чверть ше́кля срібла, і я дам Божому чоловікові, а він розповість нам про нашу дорогу“. |
9 Колись в Ізраїлі, коли хто ходив пита́тися Бога, то так говорив: „Давайте пі́демо до прови́дця“. Бо що сьогодні „проро́к“, колись звалося „прови́дець“. |
10 І сказав Саул до свого слуги: „Добре твоє слово. Давай пі́демо!“ І пішли вони до того міста, де був чоловік Божий. |
11 Коли вони підіймалися по узбі́ччях до міста, то знайшли дівчат, що вийшли були набрати води. І сказали вони до них: „Чи є тут прови́дець?“ |
12 А ті відповіли́ їм та й сказали: „Є, — ось перед тобою! Поспіши тепер, бо сьогодні він прийшов до міста, — бо сьогодні в наро́да жертва на па́гірку. |
13 Як уві́йдете до міста, так зна́йдете його, поки він не вийде на па́гірок їсти, — бо народ не їсть аж до його прихо́ду, бо він благословляє жертву, потім їдять покли́кані. А тепер увійдіть, бо зараз ви зна́йдете його“. |
14 І підняли́ся вони до міста. Як вони вхо́дили до сере́дини того міста, аж ось Самуїл виходить навпро́ти них, щоб іти на па́гірок. |
15 А Господь, за день перед Сауловим прихо́дом, виявив був Самуїлові, говорячи: |
16 „Цього ча́су взавтра пошлю до тебе чоловіка з Веніями́нового кра́ю, і ти пома́жеш його на володаря над Моїм Ізраїлевим народом, і він спасе наро́д Мій від руки филисти́млян. Я бо зглянувся на народ Мій, бо голосі́ння його дійшло́ до Мене!“ |
17 А коли Самуїл побачив Сау́ла, то Господь сказав йому: „Оце той чоловік, що Я казав тобі, — він володі́тиме наро́дом Моїм“. |
18 І підійшов Сау́л до Самуїла в сере́дині брами та й сказав: „Скажи мені, де́ тут дім прови́дця?“ |
19 І відповів Самуїл Саулові та й сказав: „Я той прови́дець. Вийди перед мене на па́гірок, і ви бу́дете їсти зо мною сьогодні. А рано я відпущу́ тебе, і про все, що в серці твоїм, я розпові́м тобі. |
20 А щодо осли́ць, що пропа́ли тобі, — сьогодні вже три дні, — не журися за них, бо знайшлися вони. Та для кого все пожада́не в Ізраїлі? Хіба ж не для те́бе та для всього дому батька твого?“ |
21 І відповів Саул та й сказав: „Чи ж я не веніями́нівець, із найменших Ізраїлевих племен? А рід мій найменший з усіх родів Веніями́нового пле́мени. І чого ти говориш мені отаке слово?“ |
22 І взяв Самуїл Саула та слугу його, і ввів їх до кімна́ти, і дав їм місце на чолі́ покли́каних, а тих було близько тридцяти́ чоловіка. |
23 І сказав Самуїл до ку́харя: „Дай же ту ча́стку, що дав я тобі, що про неї я сказав тобі: Відклади її в себе!“ |
24 І подав ку́хар стегно́ та те, що на ньому, і поклав перед Саулом. А Самуїл сказав: „Оце позоста́влене! Поклади перед собою та їж, бо воно схо́ване для тебе на умо́влений час, коли я сказав: Покликав я наро́д“. І Саул їв із Самуїлом того дня. |
25 І зійшли вони з па́гірка до міста, і він розмовляв із Саулом на даху́ свого дому. |
26 І повставали вони рано вранці. І сталося, як зійшла́ ра́ння зоря́, то Самуїл кликнув до Саула на дах, говорячи: „Уставай же, і я відпущу́ тебе!“ І встав Саул, і вони вийшли обо́є, він та Саул, на вулицю. |
27 Коли вони підхо́дили на край міста, то Самуїл сказав до Саула: „Скажи тому слузі, і нехай він іде перед нами“. І той пішов. „А ти зараз спини́ся, — я оголошу́ тобі Боже слово!“ |
1-я книга ЦарствГлава 9 |
1 |
2 У него был сын, имя его Саул, молодой и красивый; никого из Израильтян не было красивее его: он был ростом больше всего народа, от самых плеч и выше. |
3 |
4 И прошел он гору Ефремову, и прошел землю Шалишу, но не нашли. Потом прошли землю Шаалим, и там их нет; и прошли землю Вениаминову, и не нашли. |
5 |
6 Но слуга сказал ему: вот, в этом городе есть человек Божий, человек уважаемый; все, что он ни скажет, сбывается; сходим теперь туда, может быть, он укажет нам путь наш, куда нам идти. |
7 Саул сказал отроку своему, который был с ним: вот мы пойдем; что ж мы принесем тому человеку? Хлеба нет в сумах наших, и нет подарка, чтоб принести человеку Божию; что у нас? |
8 Слуга на сие отвечал Саулу, и сказал: вот в руке у меня четверть сикля серебра; я отдам человеку Божию, чтоб он указал нам дорогу нашу. |
9 Прежде у Израиля, когда кто шел вопрошать Бога, так говорили: пойдем к прозорливцу, поелику нынешний пророк прежде назывался прозорливцем. |
10 И сказал Саул отроку своему: хорошо ты говоришь; пойдем. И пошли в город, где был человек Божий. |
11 |
12 Девицы отвечали им, и сказали: есть. Вот он впереди тебя; поспешай, он сегодня пришел в город, потому что сегодня у народа жертвоприношение на высоте. |
13 Когда придете в город, то застанете его, пока еще он не пошел на оную высоту на обед: ибо народ не ест, пока он не придет; потому что он благословляет жертву; и после того едят званные. Итак ступайте, теперь еще застанете его. |
14 |
15 Господь же открыл Самуилу за день до пришествия Саулова, и сказал: |
16 Завтра Я пришлю к тебе человека из земли Вениаминовой; и ты помажешь его в правителя народу моему, Израилю; и он спасет народ Мой от руки Филистимлян, потому что Я воззрел на народ Мой, потому что вопль его достиг до Меня. |
17 |
18 И подошел Саул к Самуилу у ворот, и сказал: скажи мне, где дом прозорливца? |
19 |
20 А об ослицах, которые у тебя пропали уже три дня, не заботься, они нашлись; да и кому будет принадлежать все богатство Израилево, не тебе ли и всему дому отца твоего? |
21 |
22 |
23 И сказал Самуил повару: подай ту часть, которую я дал тебе, и которую я приказал тебе отложить у себя. |
24 |
25 |
26 Они встали рано; и когда взошла заря, Самуил кликнул Саула на кровлю, и сказал: вставай, я провожу тебя. Саул встал; и вышли оба они из дома, он и Самуил. |
27 Когда подходили они к концу города, Самуил сказал Саулу: скажи отроку, чтобы он пошел вперед нас; а ты остановись теперь, и я открою тебе слово Божие. |
1-а СамуїловаРозділ 9 |
1-я книга ЦарствГлава 9 |
1 |
1 |
2 І був у нього син, а ім'я́ йому Сау́л, молодий та гарний. І з Ізраїлевих синів не було ніко́го вродливі́шого за нього, — цілою головою він був вищий від кожного з усього наро́ду. |
2 У него был сын, имя его Саул, молодой и красивый; никого из Израильтян не было красивее его: он был ростом больше всего народа, от самых плеч и выше. |
3 І пропа́ли були Кі́шові, Сау́ловому ба́тькові, осли́ці. І сказав Кіш до свого сина Саула: „Візьми з собою одно́го із слуг, і встань, — іди, пошукай ослиці!“ |
3 |
4 І він перейшов Єфре́мові го́ри, і перейшов край Шаліша, — та не знайшли. І перейшли вони край Шеаліму, — та нема. І перейшов він край Веніяминів, та не знайшли. |
4 И прошел он гору Ефремову, и прошел землю Шалишу, но не нашли. Потом прошли землю Шаалим, и там их нет; и прошли землю Вениаминову, и не нашли. |
5 Увійшли вони до кра́ю Цуф, і Саул сказав до свого слуги, що з ним: „Давай верні́мося, щоб не занеха́в ба́тько осли́ць, та не став жури́тися за нами!“ |
5 |
6 А той відказав йому: „Ось у цьому місті є чоловік Божий, а той чоловік шанований. Усе, що він говорить, конче спра́вджується. Тепер сході́мо туди, — може він покаже нам нашу дорогу, що нею ми пішли б“. |
6 Но слуга сказал ему: вот, в этом городе есть человек Божий, человек уважаемый; все, что он ни скажет, сбывается; сходим теперь туда, может быть, он укажет нам путь наш, куда нам идти. |
7 І сказав Саул до свого слуги: „Ось ми пі́демо, — та що́ ми принесе́мо цьому чоловікові? Бо хліб вийшов із наших торб, а подару́нка нема, щоб прине́сти Божому чоловікові. Що́ ми маємо?“ |
7 Саул сказал отроку своему, который был с ним: вот мы пойдем; что ж мы принесем тому человеку? Хлеба нет в сумах наших, и нет подарка, чтоб принести человеку Божию; что у нас? |
8 А той слуга далі відповідав Саулові та й сказав: „Ось у руці моїй знахо́диться чверть ше́кля срібла, і я дам Божому чоловікові, а він розповість нам про нашу дорогу“. |
8 Слуга на сие отвечал Саулу, и сказал: вот в руке у меня четверть сикля серебра; я отдам человеку Божию, чтоб он указал нам дорогу нашу. |
9 Колись в Ізраїлі, коли хто ходив пита́тися Бога, то так говорив: „Давайте пі́демо до прови́дця“. Бо що сьогодні „проро́к“, колись звалося „прови́дець“. |
9 Прежде у Израиля, когда кто шел вопрошать Бога, так говорили: пойдем к прозорливцу, поелику нынешний пророк прежде назывался прозорливцем. |
10 І сказав Саул до свого слуги: „Добре твоє слово. Давай пі́демо!“ І пішли вони до того міста, де був чоловік Божий. |
10 И сказал Саул отроку своему: хорошо ты говоришь; пойдем. И пошли в город, где был человек Божий. |
11 Коли вони підіймалися по узбі́ччях до міста, то знайшли дівчат, що вийшли були набрати води. І сказали вони до них: „Чи є тут прови́дець?“ |
11 |
12 А ті відповіли́ їм та й сказали: „Є, — ось перед тобою! Поспіши тепер, бо сьогодні він прийшов до міста, — бо сьогодні в наро́да жертва на па́гірку. |
12 Девицы отвечали им, и сказали: есть. Вот он впереди тебя; поспешай, он сегодня пришел в город, потому что сегодня у народа жертвоприношение на высоте. |
13 Як уві́йдете до міста, так зна́йдете його, поки він не вийде на па́гірок їсти, — бо народ не їсть аж до його прихо́ду, бо він благословляє жертву, потім їдять покли́кані. А тепер увійдіть, бо зараз ви зна́йдете його“. |
13 Когда придете в город, то застанете его, пока еще он не пошел на оную высоту на обед: ибо народ не ест, пока он не придет; потому что он благословляет жертву; и после того едят званные. Итак ступайте, теперь еще застанете его. |
14 І підняли́ся вони до міста. Як вони вхо́дили до сере́дини того міста, аж ось Самуїл виходить навпро́ти них, щоб іти на па́гірок. |
14 |
15 А Господь, за день перед Сауловим прихо́дом, виявив був Самуїлові, говорячи: |
15 Господь же открыл Самуилу за день до пришествия Саулова, и сказал: |
16 „Цього ча́су взавтра пошлю до тебе чоловіка з Веніями́нового кра́ю, і ти пома́жеш його на володаря над Моїм Ізраїлевим народом, і він спасе наро́д Мій від руки филисти́млян. Я бо зглянувся на народ Мій, бо голосі́ння його дійшло́ до Мене!“ |
16 Завтра Я пришлю к тебе человека из земли Вениаминовой; и ты помажешь его в правителя народу моему, Израилю; и он спасет народ Мой от руки Филистимлян, потому что Я воззрел на народ Мой, потому что вопль его достиг до Меня. |
17 А коли Самуїл побачив Сау́ла, то Господь сказав йому: „Оце той чоловік, що Я казав тобі, — він володі́тиме наро́дом Моїм“. |
17 |
18 І підійшов Сау́л до Самуїла в сере́дині брами та й сказав: „Скажи мені, де́ тут дім прови́дця?“ |
18 И подошел Саул к Самуилу у ворот, и сказал: скажи мне, где дом прозорливца? |
19 І відповів Самуїл Саулові та й сказав: „Я той прови́дець. Вийди перед мене на па́гірок, і ви бу́дете їсти зо мною сьогодні. А рано я відпущу́ тебе, і про все, що в серці твоїм, я розпові́м тобі. |
19 |
20 А щодо осли́ць, що пропа́ли тобі, — сьогодні вже три дні, — не журися за них, бо знайшлися вони. Та для кого все пожада́не в Ізраїлі? Хіба ж не для те́бе та для всього дому батька твого?“ |
20 А об ослицах, которые у тебя пропали уже три дня, не заботься, они нашлись; да и кому будет принадлежать все богатство Израилево, не тебе ли и всему дому отца твоего? |
21 І відповів Саул та й сказав: „Чи ж я не веніями́нівець, із найменших Ізраїлевих племен? А рід мій найменший з усіх родів Веніями́нового пле́мени. І чого ти говориш мені отаке слово?“ |
21 |
22 І взяв Самуїл Саула та слугу його, і ввів їх до кімна́ти, і дав їм місце на чолі́ покли́каних, а тих було близько тридцяти́ чоловіка. |
22 |
23 І сказав Самуїл до ку́харя: „Дай же ту ча́стку, що дав я тобі, що про неї я сказав тобі: Відклади її в себе!“ |
23 И сказал Самуил повару: подай ту часть, которую я дал тебе, и которую я приказал тебе отложить у себя. |
24 І подав ку́хар стегно́ та те, що на ньому, і поклав перед Саулом. А Самуїл сказав: „Оце позоста́влене! Поклади перед собою та їж, бо воно схо́ване для тебе на умо́влений час, коли я сказав: Покликав я наро́д“. І Саул їв із Самуїлом того дня. |
24 |
25 І зійшли вони з па́гірка до міста, і він розмовляв із Саулом на даху́ свого дому. |
25 |
26 І повставали вони рано вранці. І сталося, як зійшла́ ра́ння зоря́, то Самуїл кликнув до Саула на дах, говорячи: „Уставай же, і я відпущу́ тебе!“ І встав Саул, і вони вийшли обо́є, він та Саул, на вулицю. |
26 Они встали рано; и когда взошла заря, Самуил кликнул Саула на кровлю, и сказал: вставай, я провожу тебя. Саул встал; и вышли оба они из дома, он и Самуил. |
27 Коли вони підхо́дили на край міста, то Самуїл сказав до Саула: „Скажи тому слузі, і нехай він іде перед нами“. І той пішов. „А ти зараз спини́ся, — я оголошу́ тобі Боже слово!“ |
27 Когда подходили они к концу города, Самуил сказал Саулу: скажи отроку, чтобы он пошел вперед нас; а ты остановись теперь, и я открою тебе слово Божие. |